logo



Протидія булінгу

Булінг – це навмисне, повторюване, тривале фізичне або психологічне насильство, яке чинить одна особа або група осіб, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні) стосовно до особи, котра нездатна захистити себе в даній ситуації, з усвідомленим бажанням завдати болю, залякати або спричинити стрес іншій особі. Національна Асоціація шкільних працівників США дає наступне визначення поняття булінгу: «Булінг – це динамічні і повторювані моделі вербальної або невербальної поведінки, що здійснюється одним учнем або групою учнів стосовно до іншого учня, спрямовані на навмисне нанесення шкоди, при наявності реальної різниці в силі».

Жертви булінгу

Пасивні жертви обережні і чутливі. Їх типова реакція на булінг — спроба уникнути кривдників. Їм властиве негативне ставлення до себе, прагнуть самотності. Страждають від низького почуття власної гідності, часто вважають себе невдахами, дурними, сором’язливими і непривабливими людьми.

Провокативні жертви намагаються себе захистити і часто проявляють агресію. Така дратуюча гіперактивна поведінка та запальність часто є причиною булінгу. Приблизно одна з п’яти жертв булінгу – провокативна.

В психотерапевтичній практиці в залежності від внутрішніх мотивів та методів тиску (детальний перелік цих методів Ви знайдете в статті „45 «класичних» проявів цькування“) на інших виділяють такі основні типи булерів, згідно з др. Андреасом Дучманом:
1. Особи, які використовують агресію з метою посилення власного авторітету та влади.
2. Особи, які вдаються до цькувань через заздрість.
3. Булери, які діють із почуття страху.
4. Особи, які отримують задоволення чи емоційне збудження від цькування інших.
5. Булінг як вимога ієрархії.
6. До передостанньої групи відносять осіб, якими керує жага приналежності до певної групи на фоні сильної невпевненості в собі.
7. І нарешті остання група так званих „благородних“ булерів.

Найчастіше жертвами шкільного насильства стають діти, які мають фізичні вади – носять окуляри, зі зниженим слухом або з руховими порушеннями. В групі ризику замкнуті діти або діти з імпульсивною поведінкою, а також ті, що мають особливості у зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, криві ноги, особливу форму голови, повні або занадто худі. Нерозвинені соціальні навички, страх перед школою, відсутність досвіду життя в колективі, наявність хвороби (епілепсія, заїкання, енурез, енкопрез), порушення мови, низький інтелект і труднощі у навчанні теж можуть спровокувати конфлікти.

Профілактика булінгу передбачає роботу за наступними напрямками:

  1. Ознайомлення шкільної громади з особливостями поширення масових негативних явищ серед учнів загальноосвітніх шкіл та загальноприйнятими у світі поняттями «булінг», «третирування», «цькування» з огляду на розуміння проблеми насильства над дітьми та його видами (висвітлення матеріалів на педагогічних радах, засіданнях методоб’єднань класних керівників, батьківських зборах).
  2. Просвітницька робота фахівців соціально-психологічної служби школи серед дітей та учнівської молоді щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи, а саме: лекційної роботи, міні-лекцій, круглих столів, бесід, диспутів, годин відкритих думок, усних журналів, кінолекторіїв, організації конкурсів, фестивалів, акцій, створення клубів із правових знань, організації на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, де можна провести зустрічі з працівниками правоохоронних органів.
  3. Формування правосвідомості і правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості учнів, створення умов для самореалізації особистості школярів.
  4. Формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування умінь виокремлювати існуючу проблему.
  5. Створення у шкільному середовищі умов недопущення булінгу та відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища.
  6. Зміцнення захисних сил особистості та організму в протистоянні цькуванню як для умовно здорових дітей та підлітків, так і для тих, які вже мають соматичну або психічну патологію.
  7. Проведення бесід з підлітками з метою профілактики булінгу, виступи провідних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед підлітків.
  8. Визначення переліку організацій, установ, що допоможуть у розв’язанні даної проблеми.
  9. Проведення конкурсів соціальної реклами та інформаційних буклетів з проблем профілактики негативних тенденцій у молодіжному середовищі.
  10. Розробка пам’ятки для учнів «Скажімо насильству НІ».

 

Телефони довіри
Верховною Радою України прийнято Закон України від 18 грудня 2018 року №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», зокрема вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до Кодексу України про адмінітсративні павопорушення та Закону України «Про освіту», які направлені на удосконалення відносин у сфері протидії булінгу (цькуванню).
Телефони довіри: 
Дитяча лінія  ………………………..116111 або 0 800 500225 (з 12.00 до 16.00)
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу ……………………………………116 000
Гаряча лінія з питань запобігання насильству ……… 116 123 або 0 800 500335
Уповноважений Верховної Ради з прав людини ………………….. 0 800 501720
Уповноважений Президента України з прав дитини………………. 044 2557675
Центр надання безоплатної правової допомоги ……………………0 800 213103
Національна поліція України …………………………………………………..102